Найцікавіше в «Квітці зла» не саме давнє вбивство, а те, як стара сімейна історія раптом починає отруювати теперішнє. Варто лише з’явитися політичному памфлету — і респектабельний дім у Бордо вже виглядає не фортецею, а місцем, де роками ховали образи, провину й незручну правду. Клод Шаброль працює тонко: без гучних ефектів, зате з уважністю до поглядів, пауз і напівтонів, у яких драма поступово переходить у нервовий трилер.
Тут важливі не тільки події, а й інтонація. Кампанія Анни, яка вирішує балотуватися в мери, стає приводом розворушити минуле трьох поколінь заможної родини. Nathalie Baye дуже точно тримає цю лінію зовнішньої зібраності, за якою відчувається тріщина. Поруч — Benoît Magimel, Suzanne Flon, Bernard Le Coq і Mélanie Doutey, і весь ансамбль працює так, ніби за кожною ввічливою реплікою стоїть окрема маленька війна.
Фільм 2003 року не поспішає, але саме в цій стриманості його сила: напруга народжується з родинної пам’яті, класових звичок і політики, що вривається в приватне життя. Після перегляду лишається холодний, трохи отруйний настрій — ніби за красивим фасадом давно щось гниє.