Найсильніше в «Загубленому місті» — не сама революція, а те, як вона повільно вдирається в приватне життя, ламаючи звички, родинні зв’язки й навіть відчуття дому. Andy Garcia, який тут і режисер, і виконавець головної ролі, дивиться на Гавану 1950-х не як на листівку, а як на простір, де музика, розкіш клубів і політичний страх існують поруч. Його герой — заможний власник нічного клубу, людина зі світу порядку, смаку й контролю, але країна навколо стрімко вислизає з рук. І разом із нею — власна сім’я.
У фільмі багато болю, сказаного тихо: у поглядах, паузах, розмовах, після яких уже нічого не повертається на місце. Поруч із Garcia з’являються Inés Sastre, Bill Murray, Alfredo Armenteros, Danny Pino — і кожен додає цій історії живої людської фактури. IMDb дає стрічці 6.5, і це якраз той випадок, коли важливіше не цифри, а післясмак. Це доросла, стримана драма з мелодраматичним нервом, де особисте весь час стикається з історією. Настрій у фільму гіркуватий, елегійний і дуже ностальгійний.