Найцікавіше в «Кошмарі за стіною» — не сам будинок і не привиди як такі, а відчуття, що простір поволі починає диктувати людині її власні страхи. Французька стрічка 2011 року переносить у 1922-й: молода письменниця приїздить у сільську місцевість, щоб працювати над новою книжкою, але тиша старого дому швидко перестає бути затишною. Замість спокою приходять видіння, уривки кошмарів і тривожне відчуття, ніби за стінами хтось або щось живе своїм життям.
Тут є детективна інтрига, але вона працює не як головоломка, а як нервовий пошук опори в реальності. Laetitia Casta добре тримає цю хитку межу між втомою, страхом і впертістю, а Thierry Neuvic, Jacques Bonnaffé, Roger Dumas та Anne Benoît додають історії потрібної земності. Фільм не поспішає, уважно вслухається у скрипи, паузи, погляди — і саме через це окремі сцени чіпляють сильніше. «Derrière les murs» лишає після себе холодний, трохи маревний настрій, ніби прокинувся після дивного сну і ще не до кінця повернувся в дійсність.