Найсмішніше тут те, що велика битва розгортається не за гроші й не за владу, а за смак. У «Крильце чи ніжка» 1976 року Франція буквально захищає свою кухню від наступу фабричної їжі, і робить це з фірмовою легкістю, на яку вмів лише Louis de Funès. Його герой — знаменитий ресторанний критик і видавець гастрономічного путівника, людина, для якої обід перетворюється на справу честі. Проти нього виходить харизматичний ділок, що мріє замінити ремесло конвеєром.
Claude Zidi будує комедію на шаленому темпі, точних паузах і дрібних побутових деталях, які раптом стають дуже дотепними. Поруч із де Фюнесом чудово працює Coluche: між ними виникає жива, трохи колюча, але дуже смішна взаємодія. У кадрі багато французького — не листівкового, а впізнаваного за інтонацією, звичками, ставленням до їжі як до частини культури. Саме тому фільм досі не виглядає музейним експонатом. Це легка, енергійна іронія з виразним післясмаком: настрій у стрічки сонячний, грайливий і трохи гурманський.