Найцікавіше в «Проєкті “Бабця”» — не самі спогади, а те, як вони звучать, коли поруч сидять онуки й ставлять незручні, часом кумедні, а часом дуже точні запитання. Британія, Німеччина, Угорщина — географія тут широка, але фільм Bálint Révész тримається не на маршруті, а на живій розмові між поколіннями, де минуле раптом перестає бути музейною вітриною. Троє онуків вирушають у подорож зі своїми бабусями, і з цього народжується документальне роуд-муві з анархічним характером: без пафосу, без шанобливої дистанції, зате з теплом, іронією та відчуттям, що сімейна пам’ять завжди трохи хаотична. Тут важливі не лише великі історичні тіні, а й інтонації, мовчання, дрібні реакції, через які минуле стає близьким і людяним. Стрічка 2017 року, знята у співпраці Угорщини та Великої Британії, має IMDb 7.4 і залишає по собі дуже особливий настрій — допитливий, щемкий і напрочуд світлий.