Найцікавіше в «Так чинять усі» — не сама постановка Моцарта, а те, як вона поступово оголює людей, які й без того живуть на межі. Молодий чоловік без особливого плану на життя опиняється в психіатричній лікарні як театральний керівник, і звичайна підробітка швидко перетворюється на хаотичну, смішну й подекуди дуже болючу історію. Один із пацієнтів буквально виштовхує його до амбітної ідеї — взятися за «Così fan tutte», хоча ні умови, ні команда, здається, до цього не надто готові.
Фільм Марка Джоффе 1996 року працює саме завдяки інтонації: тут є іронія, ніяковість, музика, романтичні тертя і відчуття крихкості, яке не зникає навіть у найкумедніших сценах. Ben Mendelsohn грає розгубленість без награності, а поруч дуже точно звучать Barry Otto, Toni Collette, Rachel Griffiths і Aden Young. Австралійська стрічка з IMDb 6.6 не намагається прикрасити реальність, але й не скочується в похмурість. У підсумку виходить тепле, трохи дивакувате кіно про близькість, уразливість і силу мистецтва. Настрій після нього — м’який, світло-меланхолійний.