Найцікавіше в «Між хвилями» — не сама ідея паралельного виміру, а те, як вона виростає з втрати, одержимості й небажання змиритися з відсутністю близької людини. Канадська стрічка Virginia Abramovich 2020 року рухається не як гучна фантастика, а як дуже особиста історія, де наукове припущення стає продовженням емоційного надлому. Тут важливі не ефекти, а стан героїні: її рішучість, виснаження, дивна надія, яка вже межує з саморуйнуванням. Fiona Graham грає цю внутрішню тріщину тонко й нервово, а Luke Robinson додає історії відчуття незавершеності, навколо якого все й закручується. Поруч з ними з’являються Sebastian Deery, Stacey Bernstein та Edwige Jean-Pierre, підтримуючи камерний, майже відсторонений ритм фільму. «Between Waves» балансує між мелодрамою і науковою фантастикою без поспіху, більше покладаючись на настрій, ніж на пояснення. IMDb 4.2 тут радше попередження: це кіно не про видовищність, а про крихкий емоційний простір. Після перегляду лишається тихе, трохи холодне відчуття смутку і завислої між світами надії.