Найцікавіше тут те, що Кришталеве озеро не виглядає просто декорацією для різанини — це місце живе за власними хижими правилами. У версії Маркуса Ніспела 2009 року ліс, покинуті будівлі й тиша навколо працюють не гірше за самого Джейсона Вурхіза. Він з’являється не як абстрактне зло, а як майже невідворотна сила, яка знає цю територію краще за всіх, хто сюди приїхав.
Фільм не витрачає час на довгі пояснення: компанія молодих людей опиняється біля зачиненого табору Crystal Lake, і дуже швидко відпочинок перетворюється на гру з поганими шансами на виживання. Jared Padalecki додає історії трохи більше зібраності, Amanda Righetti та Danielle Panabaker добре тримають людський нерв, а Derek Mears робить Джейсона фізично відчутним — важким, грубим, майже первісним.
Тут є і слешерна жорсткість, і детективний присмак невідомості, і той нервовий ритм, коли кожен крок у темряву здається помилкою. IMDb 5.5 чесно натякає: це кіно не про тонкі психологічні нюанси, а про прямий, похмурий і кривавий досвід. Настрій у стрічки густий, тривожний і злий.