Найцікавіше в «Анатомії вбивства» — не сам злочин, а те, як правда вислизає просто під час судового процесу. Otto Preminger будує фільм так, що кожне свідчення ніби трохи зміщує ґрунт під ногами: ти слухаєш, придивляєшся, сумніваєшся. Адвокат із маленького містечка в Мічигані береться захищати військового, який застрелив власника готелю й наполягає на тимчасовому божевіллі після нападу на дружину. Звучить як чітка справа, але тут майже немає нічого однозначного.
James Stewart грає стримано й дуже точно: без героїчного блиску, зате з відчуттям живої людини, яка мислить на ходу. Поруч із ним чудові Lee Remick і Ben Gazzara — саме завдяки їм у цій історії стільки нерву й двозначності. Попри 1959 рік, розмова про насильство, маніпуляцію, мораль і межі закону досі звучить гостро. Це не просто детектив із судовою інтригою, а уважна драма про те, як легко факти перетворюються на версії. Після перегляду лишається присмак напруженої невизначеності й холодної, майже осінньої зосередженості.