Найболючіше у «Виборі Ґрейсі» не бідність і не самотність, а момент, коли підлітці доводиться раптово стати дорослою — без права на паузу. Саме з цієї точки фільм Пітера Вернера б’є найсильніше. Ґрейсі бере на себе турботу про трьох молодших братів і сестру після того, як їхню матір, залежну від наркотиків, відправляють до в’язниці. І драма тут працює не через гучні сцени, а через дрібниці: виснаження, страх, впертість, побут, який щодня перевіряє її на міцність.
Крістен Белл грає без прикрас — живо, нервово, з відчуттям справжньої відповідальності, яка лякає не менше, ніж надихає. Поруч із нею — Даян Ледд, Енн Геч, Shedrack Anderson III та Roberta Maxwell, і завдяки цьому історія не замикається лише на одній героїні, а дихає цілою родиною. Попри телевізійний формат, стрічка 2004 року з Канади та США має чесну інтонацію й не тисне емоціями там, де достатньо одного погляду. Після перегляду лишається тихий, гіркуватий настрій — і повага до сили, яка народжується не з героїзму, а з необхідності.