Найцікавіше у «Спадщині» — не саме питання, кому дістануться гроші, а те, як покійний винахідник примушує рідню нарешті подивитися одне на одного без звичних масок. Після його смерті сім’я збирається на оголошення заповіту, але замість простого поділу майна отримує останню гру, де важать не лише кмітливість, а й готовність домовлятися. Із цього ходу Sylwester Jakimow витягує іронічну сімейну комедію з присмаком детективу: кожна сцена ніби підкидає нову дрібницю про старі образи, приховані мотиви й дивакуваті правила, залишені господарем дому. У кадрі добре працює ансамбль — Jan Peszek задає тон навіть через відсутність, а Maciej Stuhr, Joanna Trzepiecinska, Mateusz Król і Gabriela Muskala додають історії живих інтонацій, без театральної гучності. «Spadek» не женеться за великими одкровеннями, зате уважно ловить момент, коли смішне раптом стає трохи гірким. Це кіно з легкою загадкою, сімейними шпильками й настроєм вечора, де за жартами ховається давня незручна правда.