Найцікавіше в «Синьому настрої» те, як випадкове знайомство за один день зрушує з місця чуже, ніби зависле життя — і робить це не романтично-казково, а з нервом, дивними інтонаціями й відчуттям небезпеки десь поруч. Це американський фільм 1989 року, де комедійна легкість постійно межує з мелодрамою, а під нею вже ворушиться трилер. Головний герой — художник, який ніяк не може вибратися зі своїх творчих і особистих глухих кутів, аж поки одна зустріч не перевертає звичний ритм. Далі стрічка рухається не по прямій: тут є і пристрасть, і незручність, і відчуття, що красивий імпульс може обернутися зовсім не тим, чим здавався спочатку. У кадрі з’являються Woody Harrelson, Hank Azaria, Ely Pouget, Paul Lussier і Phillip Brock, і саме цей акторський набір додає фільму живої, трохи химерної енергії. IMDb у нього скромний — 4.5, але в подібних стрічках часто цікавіше не число, а настрій епохи й ризикований тон. «Cool Blue» лишає по собі відчуття пізнього вечора, коли романтика вже трохи зіпсована тривогою.