Найцікавіше в «У центрі Оул» — не сама заметіль, а те, як її передчуття поволі змінює маленьке містечко в Північній Дакоті. Це історія з присмаком 1980-х, де буденність, дивакуватий гумор і внутрішня втома людей існують поруч, ніби давно звикли одне до одного. Фільм знято за романом Чака Клостермана, і в ньому добре відчувається ця літературна інтонація: трохи іронії, трохи смутку, багато уважності до дрібниць.
Оул тут виглядає не декорацією, а живим місцем, у якому кожен застряг у власних думках, звичках і невисловлених образах. Lily Rabe, Ed Harris і Vanessa Hudgens додають стрічці різних відтінків — від сухої стриманості до майже гротескної легкості. Поруч із ними August Blanco та Jack Dylan Grazer підтримують відчуття крихкої рівноваги, яка ось-ось зрушить.
IMDb у фільму скромний, але в таких роботах важливіше не цифри, а настрій і ритм. «Downtown Owl» не поспішає, придивляється до людей і ловить момент перед великим снігом, коли все ще ніби на місці, але вже змінюється. Після перегляду лишається тихий, меланхолійний настрій із легкою гіркуватою усмішкою.