Найкраще в «Надін» — те, як дрібна, майже незручна особиста історія раптом з’їжджає в кримінальну авантюру з присмаком 1950-х. У Техасі, де все ніби живе за простими правилами, героїня Кім Бейсінгер лише хоче забрати компрометуючі фото й розібратися з невдалим шлюбом, але замість цього опиняється поруч із убивством і брудними земельними схемами. Із цього Роберт Бентон збирає не стільки детектив у чистому вигляді, скільки нервову, іронічну й трохи романтичну історію, де незручні ситуації сиплються одна за одною. Джефф Бріджес тут дуже доречний: його присутність додає фільму м’якості й живої хімії, а не тільки сюжетного руху. Важливо й те, що стрічка не намагається виглядати серйознішою, ніж є — вона грайлива, місцями кумедна, з легкою ретро-пилюкою на кадрі. IMDb 5.5 може не обіцяти відкриття, але в «Надін» є свій шарм: це кіно про халепу, у яку влізають не за покликанням, а через життя. Настрій після перегляду — легкий, пустотливий і трохи ностальгійний.