Найтривожніше в «Безплідній землі» — не гучний жах, а відчуття, що в тихому сільському домі щось непомітно зрушилося зі звичного місця. Daniel Kokotajlo будує фільм саме на цій крихкій межі: ще вчора сімейне життя здавалося майже ідилічним, а тепер у поведінці сина з’являється щось чуже й незрозуміле. Із цього моменту британська драма повільно, але вперто заходить на територію майже фізичного неспокою.
Matt Smith і Morfydd Clark грають подружжя без зайвих ефектів — через погляди, паузи, втому, спроби втримати нормальність, яка вислизає просто з рук. Arthur Shaw додає історії особливої нервовості: дитяча зміна тут лякає сильніше за будь-які прямі прийоми. «Starve Acre» не поспішає, зате уважно просочує кадр тривогою, де сільський пейзаж, побут і родинний біль працюють не гірше за класичні елементи горору. Це стрічка не про різкі повороти, а про повільне зараження страхом. Після неї лишається холодний, глухий настрій і відчуття, ніби земля під ногами вже не така надійна, як здавалося.