У «Маскараді» найцікавіше не саме кохання, а постійне відчуття, що за красивими жестами хтось щось приховує. Сонячні Гемптони, яхти, великі будинки й бездоганна світська оболонка тут працюють не як декорація розкоші, а як прикриття для гри з довірою. Саме на цьому нерві й тримається фільм Боба Свейма: романтичний настрій раз у раз дає тріщину, і в кадр просочується холодний, майже хижий підтекст.
Герої Роб Лоу та Мег Тіллі знайомляться в момент, коли випадковість здається долею, але що далі, то важче повірити в щирість намірів. Kim Cattrall і John Glover додають історії потрібної слизькості — такої, коли усмішка може означати значно більше, ніж слова. Це кіно кінця 80-х із характерною естетикою: повільно розігріває напругу, уважно придивляється до поглядів, пауз і недомовленостей. IMDb 6.1 тут не заважає: стрічка бере не масштабом, а настроєм. «Masquerade» лишає по собі відчуття красивої пастки, де романтика весь час межує з небезпекою.