Найцікавіше в «Році дракона» — не самі перестрілки й кримінальні розборки, а те, як Майкл Чіміно показує Чайнатаун як окремий світ зі своїми правилами, амбіціями й прихованою війною за владу. На цьому тлі з’являється поліцейський, який іде напролом, часто грубо, часто на межі, і саме через цю впертість історія набуває нервового, майже виснажливого ритму. Міккі Рурк грає так, ніби його герой постійно воює не лише з мафією, а й із самим собою. Поруч із ним дуже точно працює John Lone — стримано, холодно, з відчуттям небезпеки в кожній сцені.
Фільм 1985 року не намагається бути охайним чи зручним: тут багато жорсткості, різких рішень і напруги, яка виростає з конфлікту характерів не менше, ніж із кримінальної лінії. У кадрі відчувається велике міське кіно в американському стилі 80-х — з нічними вулицями, димом, неоном і постійним очікуванням удару у відповідь. «Рік дракона» лишає по собі важкий, похмурий настрій і присмак небезпечної гри без простих відповідей.