Десять бійців проти одного — сама ставка в «Поєдинку у Діггстауні» звучить як чисте божевілля, і саме на цьому фільм грає найкраще. Тут бокс — не просто спорт, а спосіб перевірити, хто вміє рахувати удари, гроші й чужу самовпевненість. Після виходу з в’язниці Гебріел опиняється в історії, де шахрайський азарт швидко перетворюється на дуже особисту гру. А маленьке містечко Діггстаун живе за власними правилами: тут репутація важить не менше, ніж сила кулака.
Майкл Рітчі знімає все без зайвого пафосу, зате з хорошим відчуттям ритму. James Woods додає нервової хитрості, Louis Gossett Jr. тримає фільм на спокійній впевненості й харизмі, а Bruce Dern та Oliver Platt підкидають потрібну частку слизького азарту. Навіть Heather Graham у невеликій присутності добре вписується в цю трохи пильну, трохи іронічну Америку початку 90-х. IMDb 6.9 тут виглядає чесно: це міцна спортивна драма з характером, де важливі не лише кулаки, а й психологія поєдинку. Настрій у стрічки зухвалий, напружений і з легкою усмішкою.