Найцікавіше в Until Death — не стрілянина і не кримінальні розбірки, а те, як історія про брудного копа раптом стає історією про запізніле прозріння. Герой Жан-Клода Ван Дамма тут далекий від звичного образу непохитного бійця: Стоу — виснажений, залежний від героїну поліцейський, якого зневажають і колеги, і злочинці, і, здається, він сам. Після аварії та коми він повертається в зовсім іншому стані — не очищеним, не героїчним, а людиною, яка нарешті бачить, що накоїла.
Саймон Феллоуз знімає цю історію жорстко й без прикрас. Тут відчувається холодний міський морок, нервова втома і постійний присмак провини. Кримінальна лінія працює не сама по собі, а як тиск на персонажа, якому доводиться розгрібати старі зв’язки, зради й власні помилки. Поруч із Ван Даммом добре відчуваються Stephen Rea, Selina Giles, Mark Dymond і William Ash — кожен додає цій похмурій картині ще трохи напруги. Це фільм 18+, різкий, подекуди неприємний, але саме в цьому його чесність. Після перегляду лишається важкий, нічний настрій із гірким присмаком спокути.