Найцікавіше в «Мистецтві кохати» те, як легко тут серйозні почуття межують із майже анекдотичними ситуаціями. Еммануель Муре будує фільм із кількох новел про паризькі пари, випадкові симпатії, незручні зізнання й дивні пропозиції, які звучать абсурдно, але в цій історії раптом стають приводом чесно подивитися на власні бажання. Один із таких епізодів — історія Ізабель, яка вже рік живе без близькості й отримує від подруги Зое пропозицію «позичити» її чоловіка. І це лише початок низки делікатних, смішних і трохи болючих поворотів.
Французьке кіно тут упізнається з перших хвилин: багато розмов, тонка іронія, романтика без солодкавості й уважність до дрібних емоцій. У кадрі — Emmanuel Mouret, Pascale Arbillot, Ariane Ascaride, Frédérique Bel, François Cluzet, і вся ця компанія грає легко, ніби підслуховуєш чужі розмови в паризькому кафе. Це не історія про великі жести, а про крихкі імпульси, сумніви й моменти, коли любов виявляється складнішою, ніж хотілося б. Після перегляду лишається м’який, іронічний настрій із легкою меланхолією.