Найцікавіше в «Не можу дочекатися» — не сама випускна вечірка, а те, як за одну ніч злітають усі шкільні маски. Красуні, ботани, самовпевнені спортсмени, тихі романтики — кожен приходить у цей дім зі своєю роллю, але ближче до ранку все виглядає вже зовсім інакше. Саме в цій метушні, незручних зізнаннях, дрібних образах і випадкових зустрічах фільм ловить нерв останнього вечора перед дорослим життям.
Стрічка 1998 року працює як капсула епохи: музика, одяг, манера жартувати, навіть сам ритм вечірки тут дуже впізнавані. Jennifer Love Hewitt і Ethan Embry додають історії м’якості й щирості, а Charlie Korsmo, Lauren Ambrose та Peter Facinelli підкидають саме той хаос, без якого така ніч не була б справжньою. Це легка американська комедійна мелодрама, де смішне постійно сусідить із трохи болючим, бо після школи кожному хочеться встигнути сказати найважливіше. Настрій у фільму ностальгійний, теплий і трохи безсонний — як розмова під ранок, коли попереду вже інше життя.