Найкумедніше в «Лепреконі» те, що його головне чудовисько виглядає майже казково — аж поки не починає мститися за вкрадене золото з цілком недитячою жорстокістю. Саме на цьому контрасті фільм Марка Джонса й працює найкраще: тут фентезійна легенда про маленького хранителя скарбу раптом перетворюється на химерний нічний кошмар із чорним гумором. Warwick Davis грає лихого лепрекона з таким азартом, що кожна його поява одразу змінює тон сцени — від абсурдного до моторошного за кілька секунд. Поруч із ним можна помітити зовсім молоду Jennifer Aniston, а компанію їй складають Ken Olandt, Mark Holton і Robert Hy Gorman. Стрічка 1993 року давно має репутацію дивакуватого жанрового експерименту: IMDb дає їй 4.8, але саме ця трохи шорстка, майже бешкетна енергія і робить перегляд пам’ятним. Це не витончений горор, а радше зухвалий атракціон із кривавими витівками, зловісними жартами й відчуттям старого відеосалону. Настрій тут пустотливий, злий і трохи безсоромний.