Найцікавіше в «Добра половина» те, як фільм говорить про втрату без урочистої важкості: тут горе весь час збивається на незручні розмови, старі образи й дивне сімейне тепло, яке неможливо підробити. Renn Wheeland повертається до Клівленда на похорон матері, і ця поїздка швидко стає не стільки про прощання, скільки про людей, з якими він давно не вмів бути чесним — включно із самим собою. Роберт Шварцман знімає цю історію м’яко, без надриву, тому комедійні моменти не виглядають чужими, а драма не тисне там, де достатньо паузи або погляду.
Нік Джонас грає стримано й дуже по-людськи; поруч із ним Brittany Snow, Alexandra Shipp, David Arquette і Matt Walsh додають фільму потрібної живості, ніби кожен приносить у кадр власний спосіб переживати втрату. «The Good Half» не намагається все пояснити чи красиво розкласти по поличках. У ньому є незграбність, образи, спроби почати розмову заново — і саме це працює. Настрій у стрічки тихий, трохи гіркий, але з теплом, яке приходить не одразу.