Найризикованіше в «Симулянті» — не сама афера, а те, як швидко легка нажива починає тріщати під тиском людської щирості. Фільм Barry W. Blaustein бере доволі слизьку ідею — хлопець, загнаний боргами, вирішує видати себе за учасника Special Olympics — і розігрує її не як злий фарс, а як незручну, подекуди дуже кумедну історію про брехню, яка заходить надто далеко. Johnny Knoxville тут працює на контрасті: його герой постійно викручується, але поруч із ним з’являються люди, яких неможливо сприймати як декорацію для жарту. Саме тому гумор у стрічці часто будується не на глузуванні, а на ситуаціях, де самозванець дедалі глибше грузне у власній схемі. Поруч — Katherine Heigl, Brian Cox, Jed Rees і Bill Chott, кожен додає сценам потрібний ритм: від легкої романтичної нотки до спортивного азарту. IMDb 5.8 чесно натякає, що це кіно не без шерехів, але в ньому є жива енергія двотисячних і простий, трохи хуліганський настрій, з яким вечір минає легко.