Найцікавіше в «Піку Данте» те, як затишне, майже листівкове містечко поступово починає здаватися пасткою. Щойно з’являється відчуття спокою, фільм Roger Donaldson підкидає новий тривожний сигнал — і саме на цьому контрасті працює найкраще. Пірс Броснан грає вулканолога, який приїздить у місто, визнане одним із найкомфортніших у США, але за красивою картинкою швидко помічає те, що інші воліли б не бачити. Поруч із ним — героїня Лінди Гамільтон, місцева мерка, для якої це не абстрактна наукова загроза, а дім, люди й відповідальність.
Стрічка 1997 року не ховається за самими лише спецефектами: тут важливі сумніви, запізнілі рішення і відчуття, що природа не веде переговорів. Екшен і пригодницький нерв зібрані навколо цілком земного страху — коли катастрофа ще не сталася, але її подих уже поруч. У кадрі багато руху, небезпеки й напруги без зайвого пафосу, а знайомі обличчя Броснана, Гамільтон, Jamie Renée Smith і Jeremy Foley додають історії людського масштабу. Настрій у фільму густий, тривожний і дуже «стихійний».