Найсмішніше в «Міських піжонах» те, як криза сорока раптом опиняється не в кабінеті психотерапевта, а посеред пилу, коней і чужих правил. Герой Біллі Крістала — мангеттенський яппі, виснажений власним життям, — вирушає з двома друзями на перегін худоби на південному заході США. І саме там комедія про втому від буднів непомітно набуває рис сучасного вестерну: з суворими краєвидами, чоловічими суперечками й мовчазними уроками дорослішання.
Рон Андервуд не женеться за гучними ефектами — фільм працює на ритмі діалогів, незручних паузах і контрасті між міськими звичками та реальністю ранчо. Біллі Крістал, Деніел Стерн і Бруно Кірбі чудово ловлять нерв дружби, де жарти часто маскують розгубленість. А Джек Пеланс додає історії сухої, майже легендарної жорсткості, без якої все це не мало б потрібної ваги. «City Slickers» 1991 року — не просто кумедна пригода, а фільм про момент, коли людина перестає вдавати, що в неї все під контролем. Після нього лишається теплий, трохи іронічний настрій.