Найцікавіше в «Пікніку» — як одна поява здатна зрушити з місця ціле містечко, де все давно розкладено по поличках. У маленькій громаді Канзасу ранок перед святковим пікніком починається звично, але приїзд привабливого волоцюги раптом оголює приховані бажання, ревнощі й незручні мрії, про які тут не заведено говорити вголос. Joshua Logan знімає цю історію без поспіху, уважно ловлячи погляди, паузи й той момент, коли чемність уже не рятує від внутрішнього безладу.
William Holden додає своєму герою не лише зухвалості, а й втоми людини, якій ніде затриматися надовго. Kim Novak дуже точна в ролі дівчини, на яку всі дивляться трохи довше, ніж слід, а поруч із нею Susan Strasberg, Betty Field і Cliff Robertson роблять це містечко живим, не декоративним. Попри м’яку мелодраматичну оболонку, фільм 1955 року відчутно говорить про клас, репутацію і ціну раптового пориву. IMDb дає стрічці 7, і це той випадок, коли класичне американське кіно працює не через гучні події, а через людську крихкість. Настрій тут пізньолітній: теплий, трохи тривожний і дуже ностальгійний.