Найцікавіше в «Апостолі» те, як віра тут звучить не як спокій, а як внутрішній крик людини, яка намагається втримати себе від остаточного падіння. Роберт Дювалл не просто зняв цей фільм — він проживає його зсередини, граючи техаського проповідника, чий налагоджений світ раптом розсипається. Після цього герой змінює ім’я, опиняється в Луїзіані й починає нове життя з радіопроповідями, ніби шукає шанс домовитися і з Богом, і з власною совістю.
Стрічка 1997 року рухається неквапно, але в цій неквапності є справжня вага. Тут багато пилу, спеки, простих інтер’єрів, людських голосів і втомлених облич — Америка без прикрас, де духовність і відчай стоять зовсім поруч. Поруч із Дюваллом у кадрі з’являються Todd Allen, Paul Bagget, Lenore Banks і John Beasley, і весь ансамбль працює дуже приземлено, без театральних жестів. IMDb дає фільму 7.2, і це якраз той випадок, коли сила не в ефектах, а в чесному, трохи гіркому погляді на людину. Після перегляду лишається тихий, важкий і дуже земний настрій.