Найсмішніше в «Канк про життя» те, з якою незворушною серйозністю Філомена Канк береться пояснювати речі, про які людство сперечається століттями. Від великого вибуху до штучного інтелекту — тут кожне «глибоке» питання миттєво з’їжджає в абсурд, а поважні науковці й митці змушені реагувати на репліки, які звучать так, ніби їх вигадали о третій ночі після безсоння. І саме в цьому весь кайф.
Diane Morgan знову робить свою героїню бездоганно незворушною: вона дивиться на світ із таким виразом, ніби ось-ось відкриє головну таємницю буття, а натомість ставить питання, від яких співрозмовники ледь стримують розгубленість. У фільмі 2024 року, знятому Al Campbell, гумор працює не на гучних скетчах, а на точності пауз, інтонацій і дивному контрасті між академічною повагою та повною нісенітницею. IMDb 7.3 тут виглядає цілком логічно: стрічка дуже добре відчуває межу між пародією на документалістику і чистим комедійним хаосом. Настрій після перегляду легкий, іронічний, з приємним відчуттям, що світ став ще трохи абсурднішим — у хорошому сенсі.