Найцікавіше в «Постскриптумі» — не сама загадка, а те, як вона розхитує давно застигле життя. Перед нами жінка після розлучення, виснажена рутиною й відчуттям, що найважливіше вже позаду. І раптом у її буденність входить юнак, дивно схожий на шкільне кохання, яке вона втратила багато років тому. З цього моменту фільм Dylan Kidd рухається дуже тонко: то майже як романтична примха, то як гірка розмова про вік, пам’ять і право ще раз відкрити двері в минуле.
Laura Linney тут особливо точна — без гучних жестів, зате з живою втомою, іронією та внутрішнім сум’яттям. Topher Grace додає історії легкості й невловної химерності, а Marcia Gay Harden і Gabriel Byrne добре підсвічують емоційний безлад, у який поступово занурюється героїня. «P.S.» 2004 року не поспішає все пояснювати й не грає в чисту мелодраму: у ньому є і м’який гумор, і фантазійний зсув, і дуже доросла розмова про другий шанс, який може виявитися зовсім не тим, чого чекали. Настрій у стрічки тихий, трохи меланхолійний і водночас тепло-іронічний.