Помста тут виглядає не як холодний план, а як дивна романтична пригода з біноклем, підозрами й дуже особистими образами. «Дурман кохання» Гріффіна Данна грає на території, де ревнощі легко переходять у комедію, а розбите серце штовхає на вчинки, про які потім ніяково згадувати. Сам, якого грає Matthew Broderick, хоче повернути колишню, а героїня Meg Ryan — не пробачити зраду. Їхній тимчасовий союз народжується не з симпатії, а з упертості, і саме в цьому вся принадність фільму: двоє чужих людей починають копирсатися в чужому щасті, поки не помічають, що самі давно загрузли у власних почуттях.
Стрічка 1997 року не намагається бути солодкою. У ній є нерв, легка ексцентричність і той впізнаваний настрій американських романтичних історій дев’яностих, де герої можуть поводитися безглуздо, але залишаються живими. Поруч із Meg Ryan і Broderick з’являються Kelly Preston та Tchéky Karyo, додаючи цій історії ще більше іронії та емоційного безладу. У підсумку виходить кіно з присмаком авантюри, сарказму й неспокійної ніжності.