Найцікавіше в «Дерілі» те, як звичайне дитяче обличчя поступово починає викликати не лише симпатію, а й тривогу. Хлопчика знаходять покинутим на гірській дорозі, і нова родина спершу бачить у ньому тихого, чемного малого. Але що далі, то дивнішими стають його здібності — надто точні реакції, надто швидке навчання, надто бездоганна поведінка. Саме на цьому контрасті фільм Саймона Вінсера і працює найкраще: сімейне тепло тут весь час межує з науково-фантастичною загадкою.
«D.A.R.Y.L.» вийшов у 1985 році, і в ньому добре відчувається дух того кіно, де важливі не ефекти, а емоція відкриття. Mary Beth Hurt і Michael McKean додають історії людяності, без якої вона легко могла б перетворитися на сухий експеримент. Поруч — Kathryn Walker, Colleen Camp і Josef Sommer, кожен із них підтримує відчуття, що за дитячою пригодою ховається щось значно серйозніше. Це м’яка, трохи меланхолійна фантастика з сімейним серцем, у якій цікаво не лише що саме приховує хлопчик, а й як дорослі реагують на диво поруч. Настрій у стрічки теплий, допитливий і з легкою ноткою смутку.