Найсмачніше в «Театрі крові» — те, як помста тут поставлена майже як сценічний номер. Ображений шекспірівський актор не просто зводить рахунки з критиками, а перетворює кожен крок на гротескну виставу з цитатами, масками й театральною пишнотою. Саме в цій перебільшеній формі й народжується особливий тон фільму: чорна комедія, де жорстокість подана з майже хуліганською дотепністю. Vincent Price тут у своїй стихії — величний, отруйно іронічний і відверто закоханий у власну роль. Поруч із ним Diana Rigg додає історії шарму й холодної елегантності, а британський акторський склад загалом працює дуже точно. Режисер Douglas Hickox не соромиться ані кривавих акцентів, ані абсурду, зате чудово відчуває ритм цієї дивної гри між сценою та реальністю. Фільм 1973 року досі виглядає свіжо саме завдяки своїй нахабній інтонації. Це не стільки детектив, скільки злий карнавал марнославства, образ і артистичного его. Настрій після перегляду лишається темно-іронічний, з усмішкою і легким присмаком безумства.