Найцікавіше в «На межі» — як гламур 90-х у Лос-Анджелесі раптом починає пахнути небезпекою. Тут яскравий поп-світ, спортивна зірковість і приватна охорона стикаються не просто з нав’язливим фанатом, а з людиною, яка вперто стирає межу між одержимістю та вторгненням у чуже життя. Jimmy Warden грає на цьому контрасті доволі зухвало: в одному епізоді смішно від абсурду ситуації, в наступному — вже не до жартів.
Samara Weaving добре тримає нерв цієї історії, а Ray Nicholson додає потрібної тривожності, через яку навіть звичні сцени сприймаються гостріше. Поруч з ними Eric Dane, Jimmie Fails і Alba Baptista формують живе оточення без відчуття картонних фігур. За IMDb у фільму 5.5, і це якраз той випадок, коли стрічка бере не бездоганністю, а інтонацією: трохи чорного гумору, трохи параної, трохи кривавого хаосу. «Borderline» не намагається бути вишуканим — він працює через нерв, дивність і неприємну близькість загрози. Настрій після перегляду лишається химерний: ніби вечірка закінчилась, а відчуття небезпеки — ні.