Найсмішніше тут не самі гроші, а те, як важко їх позбутися, коли кожен крок обмежений правилами. У «Мільйонах Брюстера» ідея працює майже як азартна гра навпаки: герой Річарда Прайора, бейсболіст із другорядної ліги, має за 30 днів спустити 30 мільйонів, аби дістатися значно більшого спадку. Але купити щось «на пам’ять» не можна, знищувати гроші теж, розповідати про умови — тим паче. І саме з цього народжується комедія, де будь-яка витрата легко перетворюється на пастку.
Прайор грає з тією нервовою енергією, яка тримає сцену навіть у найабсурдніших епізодах, а Джон Кенді додає фільму ще більше живого хаосу. Режисер Walter Hill, відомий зовсім не легковажним кіно, тут ловить ритм великої міської авантюри: багато руху, дивних рішень і ситуацій, у яких багатство раптом стає тягарем. Стрічка 1985 року не ховає свого віку, зате саме в цьому є її шарм — проста, дотепна, трохи сатирична історія про ціну грошей і людську винахідливість. Настрій після перегляду легкий, пустотливий і дуже кінематографічний.