Найцікавіше в «Незнайомці» — не саме полювання, а те, як зло намагається сховатися за респектабельністю маленького американського містечка. Орсон Веллс будує фільм на тривожному контрасті: затишні вулиці, спокійний побут, майже ідилія — і поруч присутність людини, чия біографія не має права на забуття. Із цього виростає кримінальна історія з присмаком післявоєнної параної, де кожен жест і випадкова деталь можуть важити більше, ніж гучні викриття.
Веллс не лише поставив стрічку, а й сам зіграв одну з ключових ролей, і це відчувається в ритмі кадру, у поглядах, у тому, як напруга накопичується без поспіху. Edward G. Robinson додає фільму зібраності й холодної впевненості, а Loretta Young приносить у цю темну історію вразливість, через яку ставки стають ще вищими. Для 1946 року картина звучить напрочуд гостро: тут важлива не тільки інтрига, а й питання пам’яті, провини та маски, яку людина вдягає, щоб здаватися «своєю». Настрій у фільму тихий, густий і неспокійний.