Найцікавіше в «Райському проєкті» — не сам злочин і навіть не спроба почати все заново, а дивне відчуття, ніби реальність у будь-який момент може посунутися на кілька сантиметрів убік. Фільм Джона Гленна 2008 року грає саме на цій тривозі. Герой Пола Вокера, колишній в’язень, після звільнення намагається повернутися до нормального життя й родини, але одна фатальна подія втягує його в історію, де звичні правила більше не працюють. Далі з’являється психіатрична установа, нове існування і багато запитань, на які стрічка не поспішає відповідати.
Вокер тут стриманий і зібраний, без звичного геройства, а поруч добре працюють Пайпер Перабо, Боб Гантон, Ламбер Вільсон і юна Brooklynn Proulx. Це драма з присмаком моральної пастки: про провину, спокуту і страх втратити найдорожче. Фільм не женеться за ефектністю, зате уважно вибудовує неспокійний, трохи відсторонений стан, у якому важко довіряти навіть власним очам. Після перегляду лишається тихий, холоднуватий настрій і відчуття внутрішньої розгубленості.