Найцікавіше в «Ефекті спускового гачка» не сам блекаут, а те, як швидко звичні правила починають сипатися, щойно зникає світло. Девід Кепп будує драму не на масштабній катастрофі, а на дрібних, дуже впізнаваних страхах: безпека дому, довіра до сусідів, готовність перейти межу, яку ще вчора вважав недоторканною. Саме в цьому фільм 1996 року працює найточніше.
Kyle MacLachlan, Elisabeth Shue і Dermot Mulroney грають людей, які опиняються не в героїчній історії виживання, а в нервовій, незручній реальності, де кожне рішення має моральну ціну. Тут немає зайвого пафосу — лише поступове наростання тривоги й відчуття, що цивілізованість тримається на дуже крихких речах. Richard T. Jones і Bill Smitrovich додають цій історії ще більше людської неоднозначності.
IMDb дає стрічці 5.7, і це якраз той випадок, коли цікавіше не оцінка, а сам експеримент: що лишається від закону, коли навколо темрява. Фільм дорослий не через обмеження 18+, а через питання, які ставить. Настрій після перегляду — глухий, тривожний і трохи виснажливий.