У «Лисах» підліткова свобода виглядає не романтичною пригодою, а майже виснажливим марафоном — нічні поїздки, алкоголь, наркотики, випадковий секс і відчуття, що дорослішання відбувається занадто швидко. Adrian Lyne знімає Сан-Фернандо-Веллі як розпечений асфальтовий лабіринт, де четверо дівчат намагаються втримати дружбу, себе і хоч якусь рівновагу. Jodie Foster тут особливо точна: без награності, з тією вразливістю, яка ховається за різкістю й бравадою. Поруч із нею Cherie Currie, Marilyn Kagan і Kandice Stroh створюють компанію, в якій легко впізнати не кіношних «бунтарок», а живих, розгублених підлітків. Важливу роль відіграє й музика — вона не просто звучить на тлі, а задає ритм усьому, що відбувається. Попри IMDb 6.1, у стрічці є нерв і чесність, через які вона досі чіпляє. Це кіно не про красивий бунт, а про крихкість юності, коли кожен вечір здається безкінечним. Настрій тут п’янкий, тривожний і трохи гіркий.