Найцікавіше в «Маленькому лорді Фаунтлерої» — не сама спадщина, а те, як дитяча щирість поступово розхитує крижаний порядок старого англійського маєтку. У Джека Голда вийшла стримана, дуже британська драма, де важливі не гучні повороти, а погляди, паузи й зміни в інтонаціях. Малий американець раптом опиняється поруч із суворим аристократом, який звик керувати людьми так само холодно, як і родинними справами. І саме на цьому зіткненні характерів тримається весь фільм.
Ріккі Шредер грає без солодкавості, що для такої історії особливо цінно: його герой живий, відкритий і впертий у своїй доброті. Алек Гіннесс додає стрічці ваги — його лорд не карикатурний деспот, а людина, в якій зачерствілість давно стала звичкою. Поруч добре працюють Eric Porter, Colin Blakely і Connie Booth, не перетягуючи увагу, але точно вибудовуючи середовище.
Фільм 1980 року, з IMDb 7.5, дивиться легко саме завдяки цій людяності. Тут багато тепла, трохи смутку і відчуття тихої різдвяної казки без зайвого блиску.