Найсмішніше в «Наполеоні Динаміті» те, з якою серйозністю тут подають повсякденну дивакуватість. Шкільні вибори, незручні розмови, химерні родичі, тиша провінційного містечка — усе виглядає так, ніби це абсолютно нормальний стан речей. І саме в цьому народжується його особливий гумор: сухий, трохи незграбний, але дуже точний. Наполеон — відсторонений підліток, якому явно тісно у власному світі, та коли поруч з’являється новий друг, шкільна кампанія за президентське крісло раптом стає справою майже епічного масштабу. Jared Hess знімає цю історію без метушні й зайвих пояснень, даючи простір дрібним деталям, поглядам і паузам. Jon Heder у головній ролі створює образ, який важко сплутати з будь-яким іншим, а Efren Ramirez, Jon Gries, Aaron Ruell і Diedrich Bader додають фільму ще більше абсурдної чарівності. Комедія 2004 року з IMDb 7 працює не через гучні жарти, а через ритм, інтонацію й дивне відчуття впізнаваності. Після перегляду лишається легкий, кумедно-незграбний настрій.