Найкумедніше в «Я і мої клони» те, що мрія про додаткові години в добі дуже швидко перетворюється на хаос із кількома версіями самого себе. Ідея проста, але працює чудово: герой Michael Keaton, вічно розірваний між роботою, домом і власними бажаннями, знаходить спосіб усе встигнути — і саме тоді починаються справжні проблеми. У Harold Ramis із цього виходить не суха фантастична вигадка, а жива, трохи абсурдна комедія про втому дорослого життя, сімейні компроміси й те, як легко втратити контроль, навіть коли ніби все продумав. Keaton тут особливо точний: він грає не просто кілька варіацій одного чоловіка, а різні відтінки характеру, через що жарти працюють ще краще. Поруч із ним Andie MacDowell додає історії теплоти й побутової правди, без якої фільм не мав би такого людського звучання. «Multiplicity» 1996 року не намагається бути великою науковою фантастикою — це легка, дотепна й дуже земна історія про перевантаження, родину і бажання хоч трохи видихнути. Настрій у стрічки грайливий, теплий і з легкою ноткою ностальгії.