Найнеприємніше в «Арахнофобії» те, як буденний затишок маленького містечка раптом починає здаватися пасткою: дім, підвал, взуття, лампа над ліжком — усе викликає підозру. Френк Маршалл знімає не стільки фільм жахів, скільки нервову комедію на межі побутового кошмару, де страх перед павуками працює майже на фізичному рівні. І саме тому стрічка 1990 року досі чіпляє.
Історія запускається з моторошної знахідки в Південній Америці, після чого смертельно небезпечний павук опиняється в каліфорнійському містечку й починає розмножуватися. Розібратися в дивних смертях намагається молодий лікар Росс Дженнінгс, якого грає Jeff Daniels. У нього чудова інтонація звичайної людини, що опинилася в абсолютно ненормальній ситуації. Поруч — Julian Sands, Harley Jane Kozak, Stuart Pankin і, звісно, John Goodman, який влітає в кадр із шаленою енергією та додає фільму особливого смаку.
IMDb 6.5 тут виглядає чесно: це дотепне, трохи хижо-іронічне кіно, яке вміє лякати без надмірної жорстокості. Настрій у стрічки тривожний, кумедний і дуже липкий — після перегляду мимоволі дивишся під ноги.