Найсмішніше тут те, що пограбування банку виглядає не як кримінальна авантюра, а як сімейна справа, де кожен нервує, сперечається і водночас намагається тримати обличчя. «Підірвіть банк» Жана Жиро — французька комедія 1964 року, побудована на простому, але дуже дотепному конфлікті: дрібний крамар після невдалої інвестиції опиняється майже на межі краху і вирішує помститися банку по сусідству. Причому не сам, а разом із ріднею.
Луї де Фюнес тут у своїй стихії: вибуховий, дріб’язково впертий, смішний у кожному жесті й погляді. Його герой не схожий на холоднокровного злочинця — радше на людину, яка занадто далеко зайшла у власному обуренні. Поруч із ним добре працює весь ансамбль: Yvonne Clech, Jean-Pierre Marielle, Anne Doat, Georges Wilson додають сценам потрібного безладу, незручності й живої реакції. У фільмі багато саме французького відчуття ритму — коли комедія народжується з пауз, метушні, образ і невдалих імпровізацій. Це легка, лукава стрічка з настроєм старого європейського кіно, що залишає по собі усмішку.