Найгостріше в «Бути чи не бути» — те, як театральна гра раптом стає питанням виживання. Ernst Lubitsch бере воєнний час, окуповану Польщу і трупу акторів, які звикли перевтілюватися на сцені, а тоді змушує їх використовувати цей талант там, де помилка може коштувати надто дорого. Звідси й особливий ритм стрічки: дотепна комедія весь час ходить по краю, поруч із тривогою, шпигунською інтригою і дуже людською ревністю. Carole Lombard і Jack Benny дають цій історії нерв, шарм і точне відчуття моменту, коли смішне раптом стає зухвалим. Поруч із ними Robert Stack, Felix Bressart і Lionel Atwill додають потрібної фактури — від романтичного імпульсу до майже фарсової небезпеки. Для фільму 1942 року це напрочуд смілива річ: він не тікає від теми війни, але й не відмовляється від легкості, іронії та гри з масками. Саме тому стрічка працює не як музейна класика, а як жива, колюча й дуже винахідлива історія. Після перегляду лишається настрій тонкої сатири з присмаком театрального азарту.