Найстрашніше в «Єдиній» — не сам вірус, а тиша, яка осідає в стерильній квартирі разом із пилом страху. Після комети світ починає втрачати жінок, і ця катастрофа тут відчувається не через масштаб, а через побут: закриті вікна, обережні рухи, життя за правилами, що змінюються щодня. Takashi Doscher знімає не про апокаліпсис як видовище, а про крихкість близькості, коли навіть дотик може стати ризиком.
Freida Pinto і Leslie Odom Jr. тримають фільм на собі майже повністю. Їхня пара звучить переконливо саме в дрібницях — у поглядах, втомі, напрузі між турботою і відчаєм. Chandler Riggs, Jayson Warner Smith і Josh Mikel з’являються точково, але додають відчуття світу, який за дверима квартири вже давно зламався. IMDb у стрічки скромний — 5.1, та це той випадок, коли цікавіше не цифра, а сама інтонація фільму. «Only» 2019 року працює як камерна драма з постапокаліптичним нервом і дорослим, 18+, відчуттям безвиході. Після перегляду лишається глухий, тривожний настрій і холодна післясмакова тиша.