Найцікавіше в «Поганій славі» — не шпигунська операція сама по собі, а те, як Альфред Хічкок перетворює недовіру, приниження і мовчазне кохання на справжню драму. Тут небезпека народжується не лише з таємних завдань, а й з поглядів, пауз і рішень, які даються надто дорого. Доньку засудженого німецького шпигуна американські агенти відправляють у Південну Америку, де вона має втертися в довіру до кола німецьких науковців. І що далі, то гостріше постає питання: де закінчується служба державі й починається особиста жертва.
Кері Грант тут стриманий і холодний рівно настільки, щоб кожна емоція читалася болючіше, а Інгрід Бергман грає з такою внутрішньою вразливістю, що її героїню неможливо звести до ролі «агентки». Клод Рейнс додає історії особливої нервовості — тихої, майже ввічливої, але дуже небезпечної. Для фільму 1946 року «Notorious» дивує точністю інтонацій і тим, як багато в ньому сказано без слів. Після перегляду залишається гіркуватий, напружений настрій із присмаком приреченої романтики.