Найцікавіше в «Хлопець хоч куди» — як легка підліткова комедія раптом б’є точно в тему упереджень, і робить це без повчального тону. Террі злиться не просто через несправедливість, а через знайоме відчуття, коли тебе оцінюють не за талант, а за стать. Її рішення змінити зовнішність і піти в іншу школу під виглядом хлопця запускає низку кумедних, незручних і подекуди дуже влучних ситуацій. Причому фільм 1985 року досі виглядає жвавим саме завдяки цій грі з ролями та очікуваннями.
Joyce Hyser чудово тримає баланс між зухвалістю, розгубленістю і підлітковим азартом, а поруч із нею Clayton Rohner і Billy Jayne додають історії правильного хаосу. У стрічці є романтична лінія, але вона не затьмарює головного — спостерігати, як Террі буквально вчиться бачити правила гри зсередини. Lisa Gottlieb знімає все легко, без зайвого пафосу, зате з енергією шкільних коридорів, вечірок і незручних розмов, які в юності здаються питанням життя і смерті. Це кіно залишає по собі пустотливий, теплий і трохи ностальгійний настрій.