Найстрашніше в «Порожнечі» — не кров і не чудовиська, а відчуття, що лікарня відрізана від світу й повільно перетворюється на пастку без виходу. Все починається з нічного чергування, куди поліцейський привозить пацієнта, але майже одразу звичний простір ламається: коридори стають чужими, люди — підозрілими, а біля будівлі з’являються мовчазні постаті в білих балахонах. Із цього моменту фільм не стільки лякає різкими сценами, скільки тисне невідомістю.
Канадський горор 2016 року працює на густій, майже фізичній атмосфері ізоляції. Aaron Poole добре тримає історію як людина, яка намагається діяти тверезо там, де логіка вже не допомагає. Поруч — Kenneth Welsh, Ellen Wong, Kathleen Munroe та Daniel Fathers, і кожен додає цій дивній ночі ще більше нервовості. IMDb 5.9 тут не дуже пояснює враження: це кіно радше для настрою, ніж для цифр. «The Void» любить практичні ефекти, темні кути й відчуття старої школи жахів, коли страх народжується з форми, тиші й тілесного викривлення. Після перегляду лишається важкий, тривожний морок.