Найцікавіше в «Кур’єрі» — не сама доставка, а те, як Париж тут перетворюється на трасу без правил. Сам мчить містом на скутері так, ніби кожен світлофор для нього лише рекомендація, і саме в цьому шаленому ритмі фільм знаходить свій характер. Від Монмартру до Єлисейських полів, від глянцевих вітрин до не надто охайних вулиць — французька столиця тут не листівкова, а жива, нервова й трохи нахабна.
Hervé Renoh знімає бойовик без зайвої поважності: з різкими прискореннями, метушнею, дрібним хаосом і відчуттям, що герой постійно запізнюється на пів секунди. Michaël Youn добре вписується в цей темп — його Сам не супергерой, а хлопець, який намагається вигребти з ситуацій, що стають дедалі абсурднішими. Поруч з ним у кадрі з’являються Géraldine Nakache, Jimmy Jean-Louis, Didier Flamand і Catalina Denis, додаючи історії руху та різних інтонацій.
«Coursier» 2010 року не грає в серйозну кримінальну драму — він летить уперед на адреналіні, жартах і паризькому асфальті. Настрій після перегляду — швидкий, зухвалий і трохи авантюрний.